Ве́тхий Заве́т:
Быт.
Исх.
Лев.
Чис.
Втор.
Нав.
Суд.
Руф.
1Цар.
2Цар.
3Цар.
4Цар.
1Пар.
2Пар.
1Езд.
Неем.
2Езд.
Тов.
Иудиф.
Есф.
Иов.
Пс.
Прит.
Еккл.
Песн.
Прем.
Сир.
Ис.
Иер.
Плч.
ПослИер.
Вар.
Иез.
Дан.
Ос.
Иоил.
Ам.
Авд.
Ион.
Мих.
Наум.
Авв.
Соф.
Аг.
Зах.
Мал.
1Мак.
2Мак.
3Мак.
3Езд.
Но́вый Заве́т: Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.
Но́вый Заве́т: Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.
Скрыть
Евангельские и Апостольские чтения 22 июня 2024
Деян.28:1–31 (зач. 51). Ин.21:15–25 (зач. 67). За упокой: 1Кор.15:47-57 (зач. 163). Ин.6:35–39* (зач. 21).* В служебных Апостоле и Евангелии указаны другие чтения за упокой для Троицкой родительской субботы: 1Сол.4:13-17 (зач. 270). Ин.5:24–30 (зач. 16).
Деяния апостолов
Деян.28:1–31 (зач. 51).
28:1
28:2
28:4
28:5
28:6
28:7
28:8
28:9
28:10
28:11
28:12
28:13
28:14
см.:Деян.19:21;
28:15
28:16
28:19
28:21
28:23
28:24
28:25
28:29
28:30
28:31
[Зач. 51.] Спасе́ни же бы́вше и́же съ Па́вломъ от корабля́ {от пла́ванiя}, тогда́ разумѣ́ша, я́ко о́стровъ Мели́тъ нарица́ется.
Ва́рвари же творя́ху не ма́лое милосе́рдiе на́мъ: возгнѣ́щше бо о́гнь, прiя́ша всѣ́хъ на́съ, за настоя́щiй до́ждь и зи́му.
Сгрома́ждшу же Па́влу ро́ждiя мно́жество и возложи́вшу на о́гнь, ехи́дна от теплоты́ изше́дши, сѣкну́ въ ру́ку его́.
И егда́ ви́дѣша ва́рвари ви́сящу змiю́ от руки́ его́, глаго́лаху дру́гъ ко дру́гу: вся́ко убі́йца е́сть человѣ́къ се́й, его́же спасе́на от мо́ря су́дъ Бо́жiй жи́ти не оста́ви.
То́й же у́бо, оттря́съ змiю́ во о́гнь, ничто́же зло́ пострада́.
Они́ же ча́яху его́ иму́ща возгорѣ́тися, или́ па́сти внеза́пу ме́ртва: на мно́зѣ же того́ ча́ющымъ и ничто́же зло́ въ не́мъ бы́вшее ви́дящымъ, претво́ршеся, глаго́лаху Бо́га того́ бы́ти.
О́крестъ же мѣ́ста о́наго бя́ху се́ла пе́рваго во о́стровѣ, и́менемъ Поплі́а, и́же прiи́мь на́съ, три́ дни́ любе́знѣ учреди́.
Бы́сть же отцу́ Поплі́еву огне́мъ и водны́мъ {кро́внымъ} трудо́мъ одержи́му лежа́ти: къ нему́же Па́велъ вше́дъ, и помоли́вся, и возло́жь ру́цѣ свои́ на́нь, исцѣли́ его́.
Сему́ же бы́вшу, и про́чiи иму́щiи неду́ги во о́стровѣ то́мъ прихожда́ху и исцѣлѣва́хуся:
и́же и мно́гими честьми́ почто́ша на́съ, и отвозя́щымся на́мъ я́же на потре́бу вложи́ша.
По трiе́хъ же ме́сяцѣхъ отвезо́хомся въ корабли́ Александрі́йстѣмъ, подпи́саномъ Дiоску́ры, презимѣ́вшемъ во о́стровѣ,
и доплы́вше въ Сираку́сы, пребы́хомъ дни́ три́:
отту́ду же отплы́вше, прiидо́хомъ въ Ригі́ю, и по еди́нѣмъ дни́ возвѣ́явшу ю́гу, во вторы́й де́нь прiидо́хомъ въ Потiо́лы,
идѣ́же обрѣ́тше бра́тiю, умоле́ни бы́хомъ от ни́хъ пребы́ти дні́й се́дмь: и та́ко въ Ри́мъ идо́хомъ.
И от та́мо бра́тiя, слы́шавше я́же о на́съ, изыдо́ша во срѣ́тенiе на́ше да́же до Аппі́ева торга́ и трiе́хъ корче́мницъ: и́хже ви́дѣвъ Па́велъ и благодари́въ Бо́га, прiя́тъ дерзнове́нiе.
Егда́ же прiидо́хомъ въ Ри́мъ, со́тникъ предаде́ у́зники воево́дѣ, Па́влу же повелѣ́ пребыва́ти о себѣ́, съ соблюда́ющимъ его́ во́иномъ.
Бы́сть же по дне́хъ трiе́хъ, созва́ Па́велъ су́щыя от Иуде́евъ пе́рвыя: сше́дшымся же и́мъ, глаго́лаше къ ни́мъ: му́жiе бра́тiе, а́зъ ничто́же проти́вно сотвори́въ лю́демъ или́ обы́чаемъ оте́ческимъ, у́зникъ от Иерусали́млянъ пре́данъ бы́хъ въ ру́цѣ Ри́мляномъ,
и́же разсуди́вше я́же о мнѣ́, хотя́ху пусти́ти, зане́ ни еди́на вина́ сме́ртная бы́сть во мнѣ́:
сопроти́въ же глаго́лющымъ Иуде́емъ, ну́жда ми́ бы́сть нарещи́ ке́саря, не я́ко язы́къ мо́й имѣ́я въ чесо́мъ оклевета́ти:
сея́ ра́ди у́бо вины́ умоли́хъ ва́съ, да ви́жду и бесѣ́дую: наде́жды бо ра́ди Изра́илевы вери́гами си́ми обложе́нъ е́смь.
Они́ же къ нему́ рѣ́ша: мы́ ниже́ писа́нiя о тебѣ́ прiя́хомъ от Иуде́й, ниже́ прише́дъ кто́ от бра́тiй возвѣсти́ или́ глаго́ла что́ о тебѣ́ зло́:
мо́лимся же, да слы́шимъ от тебе́, я́же му́дрствуеши: о е́реси бо се́й {о уче́нiи бо се́мъ} вѣ́домо е́сть на́мъ, я́ко всю́ду сопроти́въ глаго́лемо е́сть.
Уста́вивше же ему́ де́нь, прiидо́ша къ нему́ въ страннопрiе́мницу мно́жайшiи, и́мже сказа́ше свидѣ́телствуя Ца́рствiе Бо́жiе и увѣря́я и́хъ, я́же о Иису́сѣ, от зако́на Моисе́ова и проро́къ, от у́тра да́же до ве́чера.
И о́ви у́бо вѣ́роваху глаго́лемымъ, о́ви же не вѣ́роваху.
Несогла́сни же су́ще дру́гъ ко дру́гу, отхожда́ху, ре́кшу Па́влу глаго́лъ еди́нъ, я́ко до́брѣ Ду́хъ Святы́й глаго́ла Иса́iемъ проро́комъ ко отце́мъ на́шымъ,
глаго́ля: иди́ къ лю́демъ си́мъ и рцы́: слу́хомъ услы́шите и не и́мате разумѣ́ти: и ви́дяще у́зрите и не и́мате ви́дѣти:
одебелѣ́ бо се́рдце люді́й си́хъ, и уши́ма тя́жко слы́шаша, и о́чи свои́ смежи́ша, да не ка́ко уви́дятъ очи́ма, и уши́ма услы́шатъ, и се́рдцемъ уразумѣ́ютъ, и обратя́тся, и исцѣлю́ и́хъ.
Вѣ́домо у́бо да бу́детъ ва́мъ, я́ко язы́комъ посла́ся спасе́нiе Бо́жiе, сі́и и услы́шатъ.
И сiя́ тому́ ре́кшу, отидо́ша Иуде́е, мно́гое иму́ще между́ собо́ю состяза́нiе.
Пребы́сть же Па́велъ два́ лѣ́та испо́лнь свое́ю мздо́ю {цѣ́ла два́ лѣ́та на свое́мъ иждиве́нiи} и прiима́ше вся́ приходя́щыя къ нему́,
проповѣ́дуя Ца́рствiе Бо́жiе и учя́ я́же о Го́сподѣ на́шемъ Иису́сѣ Христѣ́ со вся́кимъ дерзнове́нiемъ невозбра́нно.
Коне́цъ кни́зѣ Дѣя́нiй апо́столъ: и́мать въ себѣ́ гла́въ 28, зача́лъ же церко́вныхъ 51.
Коне́цъ кни́зѣ Дѣя́нiй апо́столъ: и́мать въ себѣ́ гла́въ 28, зача́лъ же церко́вныхъ 51.
Такого стиха в Библии нет
Испанский Reina-Valera 1995
Языки
- Добавить язык
- Церковнослав. (рус)
- Церковнослав. (цс)
- Рус. (Синодальный)
- Рус. (Синод. с ударе́-ми)
- Рус. (еп. Кассиан)
- Рус. (Юнгеров)
- Рус. (Аверинцев)
- Рус. (Бируковы)
- Рус. (К.П. Победоносцев)
- Arab (JAB)
- Arab (AVD)
- Azerbaijani
- Armenian
- Belarusian
- Bulgarian
- Chinese (simpl.)
- Croatian (S&D)
- English (NKJV)
- English (KJV)
- English (NRSV)
- Estonian
- Finnish (1992)
- French (LSG)
- Georgian (ancient)
- Georgian
- German (MLU, 1912)
- German (GNB)
- Greek (NT Byz)
- Greek (TGV)
- Greek (NA, 28)
- Greek (LXX, Rahlfs)
- Hebrew
- Hebrew NT by Delitzsch
- Italian (CEI 1974)
- Italian
- Kyrgyz
- Latin (Nova Vulgata)
- Latvian
- Romanian
- Polish
- Portuguese
- Serbian (synod.)
- Serbian
- Spanish (RVR 1995)
- Swedish (Folkbibeln)
- Tajik
- Tatar
- Ukrainian (Homenko)
- Ukrainian (Ogienko)
- Uzbek
Estando ya a salvo, supimos que la isla se llamaba Malta.
Los habitantes del lugar nos trataron con no poca humanidad, pues, encendiendo un fuego, nos recibieron a todos, a causa de la lluvia que caía, y del frío.
Entonces Pablo recogió algunas ramas secas y las echó al fuego; y una víbora, huyendo del calor, se le prendió en la mano.
Cuando la gente de allí vio la víbora colgando de su mano, decía:
—Ciertamente este hombre es homicida, a quien, escapado del mar, la justicia no deja vivir.
Pero él, sacudiendo la víbora en el fuego, ningún daño padeció.
Ellos estaban esperando que él se hinchara o cayera muerto de repente; pero habiendo esperado mucho, y viendo que ningún mal le venía, cambiaron de parecer y dijeron que era un dios.
En aquellos lugares había propiedades del hombre principal de la isla, llamado Publio, quien nos recibió y hospedó solícitamente tres días.
Y aconteció que el padre de Publio estaba en cama, enfermo de fiebre y de disentería. Pablo entró a verlo y, después de haber orado, le impuso las manos y lo sanó.
Viendo esto, también los otros que en la isla tenían enfermedades venían, y eran sanados;
los cuales también nos honraron con muchas atenciones, y cuando zarpamos nos proveyeron de todo lo necesario.
Pasados tres meses nos hicimos a la vela en una nave alejandrina que había invernado en la isla, la cual tenía por enseña a Cástor y Pólux.
Llegados a Siracusa, estuvimos allí tres días.
De allí, costeando alrededor, llegamos a Regio; y al día siguiente, soplando el viento sur, llegamos al segundo día a Puteoli.
Allí encontramos a algunos hermanos, los cuales nos rogaron que nos quedáramos con ellos siete días. Luego fuimos a Roma,
de donde, oyendo de nosotros los hermanos, salieron a recibirnos hasta el Foro de Apio y las Tres Tabernas. Al verlos, Pablo dio gracias a Dios y cobró aliento.
Cuando llegamos a Roma, el centurión entregó los presos al prefecto militar; pero a Pablo se le permitió vivir aparte, con un soldado que lo vigilara.
Aconteció que tres días después, Pablo convocó a los principales de los judíos, a los cuales, luego que estuvieron reunidos, les dijo:
—Yo, hermanos, no habiendo hecho nada contra el pueblo ni contra las costumbres de nuestros padres, he sido entregado preso desde Jerusalén en manos de los romanos;
los cuales, habiéndome examinado, me querían soltar por no haber en mí ninguna causa de muerte.
Pero, oponiéndose los judíos, me vi obligado a apelar a César, aunque no porque tenga de qué acusar a mi nación.
Así que por esta causa os he llamado para veros y hablaros, porque por la esperanza de Israel estoy sujeto con esta cadena.
Entonces ellos le dijeron:
—Nosotros no hemos recibido de Judea cartas acerca de ti, ni ha venido ninguno de los hermanos que haya denunciado o hablado algún mal de ti.
Pero querríamos oír de ti lo que piensas, porque de esta secta nos es notorio que en todas partes se habla contra ella.
Habiéndole señalado un día, vinieron a él muchos a la posada, a los cuales les declaraba y les testificaba el reino de Dios desde la mañana hasta la tarde, persuadiéndolos acerca de Jesús, tanto por la Ley de Moisés como por los Profetas.
Algunos asentían a lo que se decía, pero otros no creían.
Como no estaban de acuerdo entre sí, al retirarse les dijo Pablo esta palabra:
—Bien habló el Espíritu Santo por medio del profeta Isaías a nuestros padres, diciendo:
»“Ve a este pueblo y diles:
De oído oiréis y no entenderéis;
y viendo veréis y no percibiréis,
De oído oiréis y no entenderéis;
y viendo veréis y no percibiréis,
porque el corazón de este pueblo se ha engrosado,
y con los oídos oyeron pesadamente
y sus ojos han cerrado,
para que no vean con los ojos
y oigan con los oídos,
y entiendan de corazón
y se conviertan,
y yo los sane.”
y con los oídos oyeron pesadamente
y sus ojos han cerrado,
para que no vean con los ojos
y oigan con los oídos,
y entiendan de corazón
y se conviertan,
y yo los sane.”
»Sabed, pues, que a los gentiles es enviada esta salvación de Dios, y ellos oirán.
Cuando terminó de decir esto, los judíos se fueron, teniendo gran discusión entre sí.
Pablo permaneció dos años enteros en una casa alquilada, y recibía a todos los que a él venían.
Predicaba el reino de Dios y enseñaba acerca del Señor Jesucristo, abiertamente y sin impedimento.
Евангелие от Иоанна
Ин.21:15–25 (зач. 67).
21:15
21:17
21:19
21:21
21:22
21:23
[Зач. 67.] Егда́ же обѣ́доваше, глаго́ла Си́мону Петру́ Иису́съ: Си́моне Ио́нинъ, лю́биши ли Мя́ па́че си́хъ? Глаго́ла Ему́: е́й, Го́споди, Ты́ вѣ́си, я́ко люблю́ Тя. Глаго́ла ему́: паси́ а́гнцы Моя́.
Глаго́ла ему́ па́ки второ́е: Си́моне Ио́нинъ, лю́биши ли Мя́? Глаго́ла Ему́: е́й, Го́споди, Ты́ вѣ́си, я́ко люблю́ Тя. Глаго́ла ему́: паси́ о́вцы Моя́.
Глаго́ла ему́ тре́тiе: Си́моне Ио́нинъ, лю́биши ли Мя́? Оскорбѣ́ [же] Пе́тръ, я́ко рече́ ему́ тре́тiе: лю́биши ли Мя́? И глаго́ла Ему́: Го́споди, Ты́ вся́ вѣ́си: Ты́ вѣ́си, я́ко люблю́ Тя. Глаго́ла ему́ Иису́съ: паси́ о́вцы Моя́.
Ами́нь, ами́нь глаго́лю тебѣ́: егда́ бы́лъ еси́ ю́нъ, поя́сался еси́ са́мъ, и ходи́лъ еси́, а́може хотѣ́лъ еси́: егда́ же состарѣ́ешися, воздѣ́жеши ру́цѣ твои́, и и́нъ тя́ поя́шетъ, и веде́тъ, а́може не хо́щеши.
Сiе́ же рече́, назна́менуя, ко́ею сме́ртiю просла́витъ Бо́га. И сiя́ ре́къ, глаго́ла ему́: иди́ по Мнѣ́.
Обра́щься же Пе́тръ ви́дѣ ученика́, его́же любля́ше Иису́съ, вслѣ́дъ иду́ща, и́же и возлеже́ на ве́чери на пе́рси Его́ и рече́: Го́споди, кто́ е́сть предая́й Тя́?
Сего́ ви́дѣвъ Пе́тръ, глаго́ла Иису́сови: Го́споди, се́й же что́?
Глаго́ла ему́ Иису́съ: а́ще хощу́, да то́й пребыва́етъ, до́ндеже прiиду́, что́ къ тебѣ́? Ты́ по Мнѣ́ гряди́.
Изы́де же сло́во се́ въ бра́тiю, я́ко учени́къ то́й не у́мретъ. И не рече́ ему́ Иису́съ, я́ко не у́мретъ, но: а́ще хощу́ тому́ пребыва́ти, до́ндеже прiиду́, что́ къ тебѣ́?
Се́й е́сть учени́къ свидѣ́телствуяй о си́хъ, и́же и написа́ сiя́: и вѣ́мъ, я́ко и́стинно е́сть свидѣ́телство его́.
Су́ть же и и́на мно́га, я́же сотвори́ Иису́съ, я́же а́ще бы по еди́ному пи́сана бы́ша, ни самому́ мню́ [всему́] мíру вмѣсти́ти пи́шемыхъ кни́гъ. Ами́нь.
Коне́цъ е́же от Иоа́нна свята́го Ева́нгелiа: и́мать въ себѣ́ гла́въ 21, зача́лъ же церко́вныхъ 67.
Коне́цъ е́же от Иоа́нна свята́го Ева́нгелiа: и́мать въ себѣ́ гла́въ 21, зача́лъ же церко́вныхъ 67.
Такого стиха в Библии нет
Испанский Reina-Valera 1995
Языки
- Добавить язык
- Церковнослав. (рус)
- Церковнослав. (цс)
- Рус. (Синодальный)
- Рус. (Синод. с ударе́-ми)
- Рус. (еп. Кассиан)
- Рус. (Юнгеров)
- Рус. (Аверинцев)
- Рус. (Бируковы)
- Рус. (К.П. Победоносцев)
- Arab (JAB)
- Arab (AVD)
- Azerbaijani
- Armenian
- Belarusian
- Bulgarian
- Chinese (simpl.)
- Croatian (S&D)
- English (NKJV)
- English (KJV)
- English (NRSV)
- Estonian
- Finnish (1992)
- French (LSG)
- Georgian (ancient)
- Georgian
- German (MLU, 1912)
- German (GNB)
- Greek (NT Byz)
- Greek (TGV)
- Greek (NA, 28)
- Greek (LXX, Rahlfs)
- Hebrew
- Hebrew NT by Delitzsch
- Italian (CEI 1974)
- Italian
- Kyrgyz
- Latin (Nova Vulgata)
- Latvian
- Romanian
- Polish
- Portuguese
- Serbian (synod.)
- Serbian
- Spanish (RVR 1995)
- Swedish (Folkbibeln)
- Tajik
- Tatar
- Ukrainian (Homenko)
- Ukrainian (Ogienko)
- Uzbek
Después de comer, Jesús dijo a Simón Pedro:
—Simón, hijo de Jonás, ¿me amas más que estos?
Le respondió:
—Sí, Señor; tú sabes que te quiero.
Él le dijo:
—Apacienta mis corderos.
Volvió a decirle la segunda vez:
—Simón, hijo de Jonás, ¿me amas?
Pedro le respondió:
—Sí, Señor; tú sabes que te quiero.
Le dijo:
—Pastorea mis ovejas.
Le dijo la tercera vez:
—Simón, hijo de Jonás, ¿me quieres?
Pedro se entristeció de que le dijera por tercera vez: «¿Me quieres?», y le respondió:
—Señor, tú lo sabes todo; tú sabes que te quiero.
Jesús le dijo:
—Apacienta mis ovejas.
De cierto, de cierto te digo: Cuando eras más joven, te ceñías e ibas a donde querías; pero cuando ya seas viejo, extenderás tus manos y te ceñirá otro, y te llevará a donde no quieras.
Esto dijo dando a entender con qué muerte había de glorificar a Dios. Y dicho esto, añadió:
—Sígueme.
Volviéndose Pedro, vio que los seguía el discípulo a quien amaba Jesús, el mismo que en la cena se había recostado al lado de él y le había dicho: «Señor, ¿quién es el que te ha de entregar?»
Cuando Pedro lo vio, dijo a Jesús:
—Señor, ¿y qué de éste?
Jesús le dijo:
—Si quiero que él quede hasta que yo vuelva, ¿qué a ti? Sígueme tú.
Se extendió entonces entre los hermanos el rumor de que aquel discípulo no moriría. Pero Jesús no le dijo que no moriría, sino: «Si quiero que él quede hasta que yo vuelva, ¿qué a ti?»
Éste es el discípulo que da testimonio de estas cosas, y escribió estas cosas; y sabemos que su testimonio es verdadero.
Hay también otras muchas cosas que hizo Jesús, las cuales, si se escribieran una por una, pienso que ni aun en el mundo cabrían los libros que se habrían de escribir. Amén.
Апостола Павла 1-е послание к коринфянам
За упокой: 1Кор.15:47-57 (зач. 163).
15:53
[Зач. 163.] Пе́рвый человѣ́къ от земли́, пе́рстенъ: вторы́й человѣ́къ Госпо́дь съ небесе́.
Яко́въ пе́рстный, такови́ и пе́рстнiи: и яко́въ небе́сный, та́цы же и небе́снiи:
и я́коже облеко́хомся во о́бразъ пе́рстнаго, да облече́мся и во о́бразъ небе́снаго.
Сiе́ же глаго́лю, бра́тiе, я́ко пло́ть и кро́вь Ца́рствiя Бо́жiя наслѣ́дити не мо́гутъ, ниже́ тлѣ́нiе нетлѣ́нiя наслѣ́дствуетъ.
Се́, та́йну ва́мъ глаго́лю: вси́ бо не у́спнемъ, вси́ же измѣни́мся
вско́рѣ, во мгнове́нiи о́ка, въ послѣ́дней трубѣ́: востру́битъ бо, и ме́ртвiи воста́нутъ нетлѣ́нни, и мы́ измѣни́мся:
подоба́етъ бо тлѣ́нному сему́ облещи́ся въ нетлѣ́нiе и ме́ртвенному сему́ облещи́ся въ безсме́ртiе.
Егда́ же тлѣ́нное сiе́ облече́тся въ нетлѣ́нiе и сме́ртное сiе́ облече́тся въ безсме́ртiе, тогда́ бу́детъ сло́во напи́санное: поже́рта бы́сть сме́рть побѣ́дою.
Гдѣ́ ти, сме́рте, жа́ло? Гдѣ́ ти, а́де, побѣ́да?
Жа́ло же сме́рти грѣ́хъ: си́ла же грѣха́ зако́нъ.
Бо́гу же благодаре́нiе, да́вшему на́мъ побѣ́ду Го́сподемъ на́шимъ Иису́съ Христо́мъ.
Такого стиха в Библии нет
Испанский Reina-Valera 1995
Языки
- Добавить язык
- Церковнослав. (рус)
- Церковнослав. (цс)
- Рус. (Синодальный)
- Рус. (Синод. с ударе́-ми)
- Рус. (еп. Кассиан)
- Рус. (Юнгеров)
- Рус. (Аверинцев)
- Рус. (Бируковы)
- Рус. (К.П. Победоносцев)
- Arab (JAB)
- Arab (AVD)
- Azerbaijani
- Armenian
- Belarusian
- Bulgarian
- Chinese (simpl.)
- Croatian (S&D)
- English (NKJV)
- English (KJV)
- English (NRSV)
- Estonian
- Finnish (1992)
- French (LSG)
- Georgian (ancient)
- Georgian
- German (MLU, 1912)
- German (GNB)
- Greek (NT Byz)
- Greek (TGV)
- Greek (NA, 28)
- Greek (LXX, Rahlfs)
- Hebrew
- Hebrew NT by Delitzsch
- Italian (CEI 1974)
- Italian
- Kyrgyz
- Latin (Nova Vulgata)
- Latvian
- Romanian
- Polish
- Portuguese
- Serbian (synod.)
- Serbian
- Spanish (RVR 1995)
- Swedish (Folkbibeln)
- Tajik
- Tatar
- Ukrainian (Homenko)
- Ukrainian (Ogienko)
- Uzbek
El primer hombre es de la tierra, terrenal; el segundo hombre, que es el Señor, es del cielo.
Conforme al terrenal, así serán los terrenales; y conforme al celestial, así serán los celestiales.
Y así como hemos traído la imagen del terrenal, traeremos también la imagen del celestial.
Pero esto digo, hermanos: que la carne y la sangre no pueden heredar el reino de Dios, ni la corrupción hereda la incorrupción.
Os digo un misterio: No todos moriremos; pero todos seremos transformados,
en un momento, en un abrir y cerrar de ojos, a la final trompeta, porque se tocará la trompeta, y los muertos serán resucitados incorruptibles y nosotros seremos transformados,
pues es necesario que esto corruptible se vista de incorrupción y que esto mortal se vista de inmortalidad.
Cuando esto corruptible se haya vestido de incorrupción y esto mortal se haya vestido de inmortalidad, entonces se cumplirá la palabra que está escrita: «Sorbida es la muerte en victoria.»
¿Dónde está, muerte, tu aguijón? ¿Dónde, sepulcro, tu victoria?,
porque el aguijón de la muerte es el pecado, y el poder del pecado es la Ley.
Pero gracias sean dadas a Dios, que nos da la victoria por medio de nuestro Señor Jesucristo.
Евангелие от Иоанна
Ин.6:35–39 (зач. 21).
6:36
6:37
Рече́ же и́мъ Иису́съ: [Зач. 21.] А́зъ е́смь хлѣ́бъ живо́тный: гряды́й ко Мнѣ́ не и́мать взалка́тися, и вѣ́руяй въ Мя́ не и́мать вжа́ждатися никогда́же.
Но рѣ́хъ ва́мъ, я́ко и ви́дѣсте Мя́, и не вѣ́руете.
Все́, е́же дае́тъ Мнѣ́ Оте́цъ, ко Мнѣ́ прiи́детъ, и гряду́щаго ко Мнѣ́ не изжену́ во́нъ:
я́ко снидо́хъ съ небесе́, не да творю́ во́лю Мою́, но во́лю посла́вшаго Мя́ Отца́.
Се́ же е́сть во́ля посла́вшаго Мя́ Отца́, да все́, е́же да́де Ми́, не погублю́ от Него́, но воскрешу́ е́ въ послѣ́днiй де́нь.
Такого стиха в Библии нет
Испанский Reina-Valera 1995
Языки
- Добавить язык
- Церковнослав. (рус)
- Церковнослав. (цс)
- Рус. (Синодальный)
- Рус. (Синод. с ударе́-ми)
- Рус. (еп. Кассиан)
- Рус. (Юнгеров)
- Рус. (Аверинцев)
- Рус. (Бируковы)
- Рус. (К.П. Победоносцев)
- Arab (JAB)
- Arab (AVD)
- Azerbaijani
- Armenian
- Belarusian
- Bulgarian
- Chinese (simpl.)
- Croatian (S&D)
- English (NKJV)
- English (KJV)
- English (NRSV)
- Estonian
- Finnish (1992)
- French (LSG)
- Georgian (ancient)
- Georgian
- German (MLU, 1912)
- German (GNB)
- Greek (NT Byz)
- Greek (TGV)
- Greek (NA, 28)
- Greek (LXX, Rahlfs)
- Hebrew
- Hebrew NT by Delitzsch
- Italian (CEI 1974)
- Italian
- Kyrgyz
- Latin (Nova Vulgata)
- Latvian
- Romanian
- Polish
- Portuguese
- Serbian (synod.)
- Serbian
- Spanish (RVR 1995)
- Swedish (Folkbibeln)
- Tajik
- Tatar
- Ukrainian (Homenko)
- Ukrainian (Ogienko)
- Uzbek
Jesús les respondió:
—Yo soy el pan de vida. El que a mí viene nunca tendrá hambre, y el que en mí cree no tendrá sed jamás.
Pero ya os he dicho que, aunque me habéis visto, no creéis.
Todo lo que el Padre me da, vendrá a mí, y al que a mí viene, no lo echo fuera.
He descendido del cielo, no para hacer mi voluntad, sino la voluntad del que me envió.
Y la voluntad del Padre, que me envió, es que no pierda yo nada de todo lo que él me da, sino que lo resucite en el día final.
Апостола Павла 1-е послание к фессалоникийцам
1Фес.4:13-17
4:13
4:14
см.:1Кор.15:20;
4:15
см.:1Кор.15:51;
[Зач. 270.] Не хощу́ же ва́съ, бра́тiе, не вѣ́дѣти о уме́ршихъ, да не скорбите́, я́коже и про́чiи не иму́щiи упова́нiя.
А́ще бо вѣ́руемъ, я́ко Иису́съ у́мре и воскре́се, та́ко и Бо́гъ уме́ршыя во Иису́сѣ приведе́тъ съ Ни́мъ.
Сiе́ бо ва́мъ глаго́лемъ сло́вомъ Госпо́днимъ, я́ко мы́ живу́щiи, оста́вшiи въ прише́ствiе Госпо́дне, не и́мамы предвари́ти уме́ршихъ:
я́ко Са́мъ Госпо́дь въ повелѣ́нiи, во гла́сѣ Арха́нгеловѣ и въ трубѣ́ Бо́жiи сни́детъ съ небесе́, и ме́ртвiи о Христѣ́ воскре́снутъ пе́рвѣе:
пото́мъ же мы́, живу́щiи оста́вшiи, ку́пно съ ни́ми восхище́ни бу́демъ на о́блацѣхъ въ срѣ́тенiе Госпо́дне на возду́сѣ, и та́ко всегда́ съ Го́сподемъ бу́демъ.
Такого стиха в Библии нет
Испанский Reina-Valera 1995
Языки
- Добавить язык
- Церковнослав. (рус)
- Церковнослав. (цс)
- Рус. (Синодальный)
- Рус. (Синод. с ударе́-ми)
- Рус. (еп. Кассиан)
- Рус. (Юнгеров)
- Рус. (Аверинцев)
- Рус. (Бируковы)
- Рус. (К.П. Победоносцев)
- Arab (JAB)
- Arab (AVD)
- Azerbaijani
- Armenian
- Belarusian
- Bulgarian
- Chinese (simpl.)
- Croatian (S&D)
- English (NKJV)
- English (KJV)
- English (NRSV)
- Estonian
- Finnish (1992)
- French (LSG)
- Georgian (ancient)
- Georgian
- German (MLU, 1912)
- German (GNB)
- Greek (NT Byz)
- Greek (TGV)
- Greek (NA, 28)
- Greek (LXX, Rahlfs)
- Hebrew
- Hebrew NT by Delitzsch
- Italian (CEI 1974)
- Italian
- Kyrgyz
- Latin (Nova Vulgata)
- Latvian
- Romanian
- Polish
- Portuguese
- Serbian (synod.)
- Serbian
- Spanish (RVR 1995)
- Swedish (Folkbibeln)
- Tajik
- Tatar
- Ukrainian (Homenko)
- Ukrainian (Ogienko)
- Uzbek
Tampoco queremos, hermanos, que ignoréis acerca de los que duermen, para que no os entristezcáis como los otros que no tienen esperanza.
Si creemos que Jesús murió y resucitó, así también traerá Dios con Jesús a los que durmieron en él.
Por lo cual os decimos esto en palabra del Señor: que nosotros que vivimos, que habremos quedado hasta la venida del Señor, no precederemos a los que durmieron.
El Señor mismo, con voz de mando, con voz de arcángel y con trompeta de Dios, descenderá del cielo. Entonces, los muertos en Cristo resucitarán primero.
Luego nosotros, los que vivimos, los que hayamos quedado, seremos arrebatados juntamente con ellos en las nubes para recibir al Señor en el aire, y así estaremos siempre con el Señor.
Евангелие от Иоанна
Ин.5:24-30
5:24
5:25
5:26
[Зач. 16.] Ами́нь, ами́нь глаго́лю ва́мъ, я́ко слу́шаяй словесе́ Моего́ и вѣ́руяй Посла́вшему Мя́ и́мать живо́тъ вѣ́чный, и на су́дъ не прiи́детъ, но преи́детъ от сме́рти въ живо́тъ.
Ами́нь, ами́нь глаго́лю ва́мъ, я́ко гряде́тъ ча́съ, и ны́нѣ е́сть, егда́ ме́ртвiи услы́шатъ гла́съ Сы́на Бо́жiя, и услы́шавше оживу́тъ.
Я́коже бо Оте́цъ и́мать живо́тъ въ Себѣ́, та́ко даде́ и Сы́нови живо́тъ имѣ́ти въ Себѣ́
и о́бласть даде́ Ему́ и су́дъ твори́ти, я́ко Сы́нъ Человѣ́чь е́сть.
Не диви́теся сему́: я́ко гряде́тъ ча́съ, въ о́ньже вси́ су́щiи во гробѣ́хъ услы́шатъ гла́съ Сы́на Бо́жiя,
и изы́дутъ сотво́ршiи блага́я въ воскреше́нiе живота́, а сотво́ршiи зла́я въ воскреше́нiе суда́.
Не могу́ А́зъ о Себѣ́ твори́ти ничесо́же. [Зач. 17.] Я́коже слы́шу, сужду́, и су́дъ Мо́й пра́веденъ е́сть, я́ко не ищу́ во́ли Моея́, но во́ли посла́вшаго Мя́ Отца́.
Такого стиха в Библии нет
Испанский Reina-Valera 1995
Языки
- Добавить язык
- Церковнослав. (рус)
- Церковнослав. (цс)
- Рус. (Синодальный)
- Рус. (Синод. с ударе́-ми)
- Рус. (еп. Кассиан)
- Рус. (Юнгеров)
- Рус. (Аверинцев)
- Рус. (Бируковы)
- Рус. (К.П. Победоносцев)
- Arab (JAB)
- Arab (AVD)
- Azerbaijani
- Armenian
- Belarusian
- Bulgarian
- Chinese (simpl.)
- Croatian (S&D)
- English (NKJV)
- English (KJV)
- English (NRSV)
- Estonian
- Finnish (1992)
- French (LSG)
- Georgian (ancient)
- Georgian
- German (MLU, 1912)
- German (GNB)
- Greek (NT Byz)
- Greek (TGV)
- Greek (NA, 28)
- Greek (LXX, Rahlfs)
- Hebrew
- Hebrew NT by Delitzsch
- Italian (CEI 1974)
- Italian
- Kyrgyz
- Latin (Nova Vulgata)
- Latvian
- Romanian
- Polish
- Portuguese
- Serbian (synod.)
- Serbian
- Spanish (RVR 1995)
- Swedish (Folkbibeln)
- Tajik
- Tatar
- Ukrainian (Homenko)
- Ukrainian (Ogienko)
- Uzbek
»De cierto, de cierto os digo: El que oye mi palabra y cree al que me envió tiene vida eterna, y no vendrá a condenación, sino que ha pasado de muerte a vida.
De cierto, de cierto os digo: Viene la hora, y ahora es, cuando los muertos oirán la voz del Hijo de Dios, y los que la oigan vivirán.
Como el Padre tiene vida en sí mismo, así también ha dado al Hijo el tener vida en sí mismo;
y, además, le dio autoridad de hacer juicio, por cuanto es el Hijo del hombre.
No os asombréis de esto, porque llegará la hora cuando todos los que están en los sepulcros oirán su voz;
y los que hicieron lo bueno saldrán a resurrección de vida; pero los que hicieron lo malo, a resurrección de condenación.
»No puedo yo hacer nada por mí mismo; según oigo, así juzgo, y mi juicio es justo, porque no busco mi voluntad, sino la voluntad del Padre, que me envió.
